Штучне щастя- наркоманія 21го століття

Коли в тебе є найдорожча машина, красиві речі, дорогий будинок та інші символи статусу, ти починаєш відчувати, як ніби ти вартуєш дорожче і піднімаєшся на рівень вище, над тими у кого всього цього немає. Ти дивишся на сусіда з більш дешевою машиною і кажеш собі, це тому що я такий крутий і заробляю більше. Тому він злидень, а я багач. Ти думаєш сусід напевно думає що я якийсь крутий чувак, раз у мене така крута машина. І думка про це, зігріває тобі серце і допомагає підняти себе у власних очах.

Твоя самооцінка підвищується. Ти відчуваєш себе значущим і важливим, коли проходиш повз сусіда, або коли під’їжджаєш до перехрестя на якому стоять машини дешевше ніж твоя. Якщо ж у твого сусіда машина крутіше ніж твоя, то це знижує твою самооцінку, оскільки твій сусід більш успішний у твоїх очах, ніж ти. І тоді, для тебе є тільки один вихід, при першій можливості, ти спробуєш повернути собі перевагу. І мова не тільки про машини. Так буде безкінечно і твоя самооцінка весь час буде то знижуватися, то підвищуватися.

Кожний раз, коли у когось з твого оточення буде щось дорожче ніж у тебе, твоя самооцінка буде знижуватися. Зате кожен раз, коли у когось з твого оточення буде щось гірше, ніж у тебе, відчуття королівської переваги буде повертатися до тебе. Від цього залежить, наскільки ми відчуваємо себе щасливими. Шарль де Монтеск’є, письменник і філософ, якось сказав: “Якщо б ми просто хотіли бути щасливими, досягти цього було б легко але ми хочемо бути щасливішими інших людей, а це майже неможливо, оскільки нам завжди здається, що інші щасливіші нас”.
У гонитві за штучним щастям, люди перетворюються в наркоманів, які будь-якою ціною будуть підтримувати свою цінність відносно оточуючих себе людей. Вони купують новий телефон, змінюють машину, купують дорогі джинси і дорогі меблі в будинок, на випадок якщо оточуючі люди, прийдуть до них в гості і неодмінно користуються дорогими парфумами, щоб підкреслити свій смак і вишуканість. Але оскільки це коштує дуже дорого, не рідко, люди з пафосом, це люди з неосяжними боргами. Такі люди сідають на кредитну голку, в гонитві за щастям.

Найстрашніше для них, це опуститься до рівня тих, кого вони вважають нижче себе по рівню і для того щоб це не сталося, вони готові платити будь-які гроші. Щоб підтримувати свій не існуючий статус, вони витрачають величезні гроші на будь-які речі які підтверджують його. Якщо є якась річ, яка не вписується в статус, вони всіляко приховують. І навпаки, те що підкреслює статус, всіляко афішують. Так наприклад, відпочинок в 5-ти зірковому готелі, буде обов’язково згадана в статусі соцмереж. Тоді як 3-х зірковий готель, всіляко ховатися.
Якщо у них не дорогий будинок, вони будуть всіляко приховувати це. Життя таких людей, перетворюється на брехню. Вони обманюють не тільки інших, але в основному обманюють себе. Вони впевнені, що дійсно належать до того статусу, який імітують. Вони всіляко ігнорують той факт, що той статус результат боргів, за які вони будуть розплачуватися все життя.

В якийсь момент життя, коли банки більше не даватимуть грошей, і джерело радості і щастя урветься, вони впадуть у глибоку депресію. При цьому, зазвичай вони звинувачують у всіх своїх бідах, ті самі банки, уряд, тяжке життя і роботодавця, який не справедливо занижує зарплату. Єдина людина, яку вони ніколи не стануть звинувачувати – це вони самі. Адже все що вони хотіли, це просто бути як всі і не упустити важливі роки свого життя, беручи від життя все.

Хіба могли вони бути винні в своєму жалюгідному економічному стані? Мені нема чого зупинятися в дорогому готелі, тому що я не бачу сенсу переплачувати за непотрібні мені надмірності. Де б я не зупинився, я – Генрі Форд. І не бачу великої різниці в готелях, адже і в найдешевшому готелі можна відпочити не гірше, ніж в найдорожчому. А це пальто – так, ви праві, його носив ще мій батько, але це не має ніякого значення, адже і в цьому пальто я все одно Генрі Форд.

Мій син ще молодий і недосвідчений, тому боїться, що подумають люди, якщо він зупиниться в дешевому готелі. Я ж не турбуюся про думку оточуючих про мене, тому що знаю собі справжню ціну. А я став мільярдером тому, що вмію рахувати гроші і відрізняти справжні цінності від фальшивих.

Реклама