facebook

Що робити батькам з підлітками, які нічого не хочуть. Шикарна стаття психолога – обов’язкова до прочитання!

обре, що про це пишуть!

1-podrostki-nichego-ne-hotyat

Чому він нічого не хоче?

Дьоміна Катерина – психолог-консультант, фахівець з дитячої психології написала чудову статтю, у якій відповідає на це, мабуть зараз найбільш наболіле питання батьків.

Букв, звичайно, багато – однак вважаємо, що прочитати і перейнятися добре б всім батькам підлітків.

Це явище набрало чинності в останні років сім. Виросло ціле покоління молодих людей, які «нічого не хочуть». Ні грошей, ні кар’єри, ні особистого життя. Вони цілодобово просиджують за комп’ютерами, їх не цікавлять дівчата (хіба зовсім трохи, щоб не напружуватися).

Вони взагалі не збираються працювати. Як правило, їх задовольняє те життя, яке вже є – батьківська квартира, трошки грошей на сигарети, пиво. Не більше. Що з ними не так?

Сашу привела на консультацію мама. Відмінний 15-річний хлопець, мрія будь-якої дівчинки: спортивний, язик підвішений, не грубіянить, очі живі, словниковий запас не як у Еллочки-Людожерки, грає в теніс і на гітарі. Основна скарга мами, просто крик змученої душі: «Ну чому він нічого не хоче?»

 Подробиці історії.

Що означає «нічого», цікавлюся я. Зовсім нічого? Чи все ж таки їсти, спати, гуляти, грати, дивитися кіно він хоче?

Виявляється, Саша не хоче нічого робити зі списку «нормальних» справ для підлітка. Тобто:

  1. Вчитися.
  2. Працювати.
  3. Ходити на курси.
  4. Зустрічатися з дівчатами.
  5. Допомагати мамі по господарству.
  6. І навіть їздити з мамою у відпустку.

Мама у відчаї. Виріс здоровенний мужик, а користі від нього – як від козла молока. Мама все життя для нього, все тільки для його блага, собі в усьому відмовляла, бралася за будь-яку роботу, на гуртки водила, на секції дорогі возила, у мовні табори за кордон відправляла – а він спочатку спить до обіду, потім включає комп’ютер і до ночі в іграшки ганяє. А вона-то сподівалася, що він виросте, і їй стане легше.

Я продовжую питати. З кого складається сім’я? Хто в ній заробляє гроші? Які в кого функції?

Виявляється, Сашина мама давно одна, розлучилася, коли йому було п’ять років, «батько був такий же точно лежень, може, це генетично передається?». Вона працює, багато працює, адже їй доводиться утримувати трьох (себе, бабусю і Сашу), додому приходить до ночі, смертельно втомлена.

Будинок тримається на бабусі, вона і господарством займається, і за Сашком стежить. Тільки от біда – Саша зовсім від рук відбився, бабусю не слухається, навіть не огризається, просто пропускає повз вуха.

Він ходить до школи, коли хоче, коли не хоче – не ходить. Йому загрожує армія, але, схоже, його це анітрохи не хвилює. Він не докладає жодних зусиль, щоб вчитися хоч трохи краще, хоча усі вчителі в один голос твердять, що голова у нього золота і здібності є.

Школа з елітних, державна, з історією. Але щоб в ній утримуватися, доводиться брати репетиторів з основних предметів. І все одно двійки в чверті, можуть і виключити.

Вдома не робить нічого, зовсім, навіть чашку за собою не помиє, бабуся з ціпком змушена тягати важкі сумки з продуктами з магазину, а потім йому на підносику їжу до комп’ютера носить.

«Ну що з ним таке? – вже трохи не плаче мама. – Я ж все життя віддала йому.»

Хлопчик

В наступний раз я бачу Сашу одного. І правда, гарний хлопчик, симпатичний, модно і дорого одягнений, але не зухвало. Якийсь надто хороший. Якийсь він неживий. Картинка у журналі для дівчаток, гламурний принц, хоч би прищ де-небудь був, чи що.

Зі мною тримається дружелюбно, ввічливо, всім своїм виглядом демонструє відкритість та готовність співпрацювати. Тьху, я відчуваю себе персонажем американського серіалу для підлітків: головний герой на прийомі у психоаналітика. Хочеться сказати що-небудь матом. Гаразд, згадаємо, хто тут профі.

Ви не повірите, він практично слово в слово відтворює мамин текст. 15-річний хлопець каже, як шкільна вчителька: «Я ледачий. Моя лінь заважає мені добиватися цілей. І ще я дуже незібраний, можу в одну точку втупитися і сидіти так годину».

А сам-то чого хочеш?

Та нічого особливого не хоче. В школі нудно, уроки дурні, хоча вчителі класні, найкращі. Друзів близьких немає, дівчини теж немає. Планів немає.

Тобто він не збирається ощасливити людство будь-яким з 1539 способів, відомих цивілізації, він не планує стати мегазіркою, йому не потрібно багатство, кар’єрне зростання і досягнення. Йому взагалі нічого не потрібно. Спасибі, у нас все є.

Потроху починає вимальовуватися картина, не скажу, щоб дуже несподівана для мене.

Приблизно з трьох років Саша займався. Спочатку підготовкою до школи, плаванням і англійською мовою. Потім пішов до школи – додався кінний спорт.

Зараз, окрім навчання в математичному ліцеї, він ходить на курси англійської при МДІМВ, на дві спортивні секції і до репетитора. У дворі не гуляє, телевізор не дивиться – ніколи. У комп’ютер, на який так скаржиться мама, грає тільки на канікули, та й то не кожен день.

Чому він нічого не хоче?

Формально всі ці заняття були добровільно обрані Сашком. Але коли я питаю, чим би він хотів займатися, якби не треба було вчитися, він говорить «грати на гітарі». (Варіанти, почуті від інших респондентів: грати у футбол, грати на компі, нічого не робити, просто гуляти). Грати. Запам’ятаємо цю відповідь і рушимо далі.

Загрузка...