Про кота Ваську

Васька - кіт, який живе біля магазину.

У нас біля будинку є магазинчик. Зовсім маленький, ми там отоварюємося сигаретами, хлібом, та водою. Ну, й іноді просто ходимо подивитися на Ваську. Чесно скажу, подивитися є на що.

Я такого величезного кота лише раз у житті і бачив. Неймовірних розмірів, товстий, чорний, флегматичний монстр. Кіло двадцять, напевно. На ніч Ваську замикають всередині, а вдень він практично весь час спить на даху магазинчика. Інших розваг у нього немає, хіба що поганяти випадково забігшого на підвідомчу територію пса. Традиційних радощів котячої любові Васька, на жаль, позбавлений. Прямого шляху на дах магазину у Васьки немає. Для того, щоб туди потрапити, Васькові потрібен посередник. Васька робить так.

О восьмій ранку відкривається магазинчик. Васька виходить, сідає біля дверей і чекає. Хвилин через десять приїжджає «Газель» зі свіжим хлібом і паркується на єдиному невеликому п’ятачку біля службового входу.Коли мужик з накладними ховається в магазині, Васька стрибає на капот, з капота на кабіну, потім на кузов, і вже звідти — на дах. Спускається, якщо є потреба, тим же макаром. Благо, товар в магазинчик привозять по кілька разів на день. Так що якщо Васькові закортіло вниз, він просто сідає на краю даху і чекає попутний транспортний засіб. Часто буває так, що поки машина розвантажується, Васька встигає спуститися, зробити свої котячі справи, і тим самим транспортом — назад. Водії, звичайно, іноді сваряться, стираючи брудні Васькині відбитки з капота, погрожують йому кулаком вгору, на дах, і називають Василя різними нехорошими словами. Але зробити нічого не можуть. А місцеві приватники, хто знає, намагаються машини там не ставити. Нікому не хочеться випробовувати на міцність свій дах двадцатикілограмовим мішком з кігтями.

І тут якось сидить Васька на даху, маючи якраз явне бажання спуститися вниз, і видивляється підходящі варіанти. А в цей час до магазину під’їжджає весь такий з себе блискучий і наворочений Порш Кайен. Водій паркується прямо на цьому п’ятачку. Іншого місця все одно нема. Продавщиця Олена, товста місцева тітка, побачивши у вікно це, і припускаючи, чим воно може закінчитися, вискакує і починає махати на “кайєн” руками. І кричати. Що, мовляв: ні-ні! Не можна! Ні в якому разі!

Реклама