Юлія Гіппенрейтер: «Коли ви розмовляєте з дитиною – помовчіть»

Батькам буде цікаво дізнатись думку спеціаліста.

Корисне та пізнавальне інтерв’ю.

– Що Ви думаєте про планшети і комп’ютери? Чи шкідливі вони, і який вплив чинять на розвиток?

Ю.Б. .: Ви нікуди не подінетеся від планшетів і комп’ютерів, це середовище, в якому діти ростуть. Який вплив робить наявність планшета або те, що дитина з ним робить? Напевно, треба подивитися, що дитина з ним робить, і включитися в спільний процес.

Краще за все ви можете допомогти дитині в розвитку, якщо будете робити щось разом з нею і, далі, згідно із законом зони найближчого розвитку, спочатку ви будете брати на себе більше, а потім поступово делегувати їй те, що вона може виконувати сама. В результаті дитина почне все робити самостійно згідно із законом інтеріоризації здібностей, навичок, ідей, смаків.

Але зараз виходить так, що деякі батьки, бабусі і дідусі не володіють технологіями. У комп’ютерних іграх діє закон будь-якого навчання – ти щось робиш, отримуєш результат, зворотний зв’язок, причому, в разі комп’ютерних і планшетних ігор можливість отримати результат – миттєва.

При хорошому контролі і грамотному розвитку комп’ютерна індустрія – це один із напрямів придбання дитиною знань і навиків. Сам по собі комп’ютер або планшет нічого не значать, важливо те, як його дитина використовує.

Мама з питанням: Багато батьків переживають, що їхні діти проводять більше часу за комп’ютером, ніж в спілкуванні з однолітками, і проводячи час у віртуальній реальності, позбавляються чогось іншого в житті, що з цим робити?

Ю.Б. .: Почати жити у віртуальному просторі – небезпека, перед якою стоїть все людство. Діти іноді занурюються в цей світ більше, ніж в реальне життя, в подолання перешкод не ногами, руками, а за допомогою віртуальних фігурок, в спілкуванні не з живими людьми.

Це небезпечно, але я думаю, що батьки можуть знайти спосіб, щоб уникнути цього – обмежити перебування у віртуальній реальності. Вам же доводиться дитину обмежувати, щоб вона не їла весь день шоколад або не зникала по десять годин на вулиці, граючи в футбол. Тут йдеться про режим і дисципліну.

Якщо є така проблема, то потрібно вживати заходів. Обмежувати – це значить не просто забороняти, а чимось замінювати. Підтримати дружбу з іншими дітьми, зайняти дитину чимось цікавим.

Але що виходить на ділі? Комп’ютерна гра конкурує з культурним запасом і навичками батьків, і батьки програють. Ну так не програвайте! Розвивайтесь. Не комп’ютер винен. Комп’ютер не володіє емоціями, він викликає емоції у дитини. Але ви теж можете викликати емоції у дитини. Занурюйте дитину в розвиток, в гарну класичну музику, театр, музеї, мистецтво. Але знову ж, не перестарайтеся.

Моя дочка, коли у неї народилася дитина, і їй був місяць, брала художній альбом і розкривала його перед обличчям немовляти. «Ти що робиш?», – питаю, – «Смак розвиваю». Музику включати можна вже в цьому віці – слух вже працює, а очі ще не конвергують.

У моїй хрестоматії для батьків є історія композитора Сергія Прокоф’єва, він пише, що буквально народився в музиці, тому що коли мама його чекала, вона багато грала на піаніно, а коли він народився, мама грала в сусідній кімнаті. Якщо дитина живе в окультуреному середовищі, вона його й вбирає.

Вбирання культури – це дуже цікаво, але до розуміння того, як саме дитина вбирає форми, фарби, звуки, емоційні відтінки, наука психологія ще не дійшла.

У комп’ютері дитина всього цього не знайде, тільки в живому спілкуванні. Завдяки людям, дитина може і хоче сприймати те, що їй говорять. Але якщо спілкування зводиться до крику або наказів, дитина закривається від усього, що їй транслюють. Канал спілкування з дитиною повинен бути дуже здоровим, і, що важливо, дбайливим.

Реклама
Загрузка...