Історія про відносини на незвичайному прикладі – на червоних яблуках

Чудова розповідь про те, що ми чекаємо в стосунках і як важливо спочатку позначати спільні пріоритети. Уявіть, що ви дружите з Машею. У Маші є три зелених яблука. А вам цих яблук потрібен кілограм, червоних. І в даній ситуації розумним було б піти на ринок і купити кілограм червоних яблук у того, хто готовий вам продати кілограм червоних яблук. Але ринок – це так абстрактно, так далеко – а раптом там взагалі ніяких яблук не буде? А раптом санітарний день? А Маша – ось вона тут стоїть, вона класна. І ви робите сміливе припущення, що кілограм червоних яблук у Маші все-таки є. В глибині душі. А якщо прикласти відповідні зусилля, вона вам їх віддасть. Адже це було б дуже до речі.

«Маша, а хочеш, я тебе в кіно зводжу?» – добродушно цікавитеся ви. Маша здивована, але вона, напевно, хоче, тим більше, що ви робите вигляд, що вам це абсолютно не важко. Ви ведете Машу в кіно. Але після цього кілограма червоних яблук у вас не з’являється. «Що за фігня?» – думаєте ви і ведете її в кафе. Ви гуляєте з її собакою. Ви клеїте їй шпалери. Ви ремонтуєте її машину. І нічого не відбувається. «Так що ж ти за зараза така» – обурюєтеся ви і пропонуєте їй переїхати до вас. Ціна кілограма червоних яблук злітає до небес. Який там ринок – тепер вам принципово отримати свої яблука саме у Маші. Ви говорите собі, що це доля. І тут вже ясно, чим справа закінчиться: прийде день, коли хтось буде кричати: «Я на тебе життя присвятив, а тобі для мене паршивих яблук шкода», хтось буде ридати у відповідь: «Та немає в мене ніяких яблук , з чого ти взяв?”.
Дійсно, з чого? Я свідомо не беру ситуацію, коли підступна Маша старанно вводить вас в оману, тому що їй тупо подобається ходити в кіно (хоча часто саме це і відбувається). Але часто-густо трапляється так, що ми не до кінця чесні у своїх намірах, а в оточуючих людей просто немає того, що нам потрібно: кілограма червоних яблук, бажання народжувати від нас п’ятьох дітей, потреби у спільному відпочинку, здатності говорити по душам, банально – любові до нас і, відповідно, можливості цю любов демонструвати. І це нормально. Точно так же, як нормально хотіти всіх цих чудових речей.
Ненормально – займатися рекетом, намагаючись витрусити з першої симпатичної людини, те, чого у неї немає – тільки на тій підставі, що «в глибині душі» у неї це, можливо, знайдеться.
Чи не знайдеться. Якщо у когось щось для вас є, він цим поділиться сам. Не з глибини душі – а від усієї її широти.

Реклама