Як пісяють в тундрі. Під кінець сміявся, аж до сліз

Гарно вчиться.

В чум я повернулася ні з чим. Тобто, навпаки.

– Ну як? – Запитала Алла Айваседо. Ми з нею познайомилися в Самбурзі, гарне місто, тисяча чоловік населення, включаючи інтернатських дітей. Це Алла привезла мене в стійбище до своїх родичів, представивши як «хорошу знайому, правда, трохи того».

– Та ніяк, – сказала я.
– Олені? – Запитала Алла.
– Як ви взагалі тут в туалет ходите? – Запитала я.
– Так як. Пішли покажу, – сказала Алла, – я як раз теж вже хочу.

І ми пішли.

Олені вже розійшлися по стійбищу, але, побачивши нас, стали групуватися і готуватися до полювання.

– На них треба крикнути, вони розбіжаться, – пояснювала Алла на ходу.
– Я кричала, – сказала я.
– Та як ти там орала, – махнула вона в мою сторону тріскою. Тріску вона захопила в чумі у «буржуйки».
– Нормально горлала, – сказала я, але, згадавши інститутку, заткнулася.

Олені йшли за нами добре навченою «свинею».

Алла зупинилася, виколупати в насті ямку скіпочкою і взялася за поли ягушкі (це така дівоча малиця з оленячих шкур). Олені підійшли і встали як укопані метрах в двох, не зводячи очей з  Алли, котра викопувала лунку.

– Дивись, як треба, – сказала Алла і, набравши повітря, крикнула на півтундри:

– А НУ НА *уй ШВИДКО!!!

Олені все ще бігли, коли Алла встала і розправила ягушку. Коли встала я, олені вже поверталися, але були ще далеко.

4-101

З того моменту я ходила в тундру без поводирів. «А ну на *уй швидко!!!» – це я ж і сама вмію сказати, коли закортить. Причому, незабаром з’ясувалося, що дану фразу не обов’язково кричати повністю, досить і усіченого варіанта. «А ну на *уй!!!» – доносилося час від часу з тундри. Це означало, що хтось із мешканців стійбища пішов в туалет.

Через три дні я навчилася розрізняти їх по голосах.

Реклама
«12 3
Загрузка...